суботу, 21 березня 2015 р.

Ділимось досвідом. Набуваємо досвіду

21 квітня 2015 року заступник директора з НВР Бистрицька Н. А. і вчитель англійської мови Скригун О. А. стали учасниками районного семінару "Методологічні й управлінські аспекти роботи з інтелектуально обдарованою молодю". Поряд з іншими учасниками заходу педагоги Богданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів презентували досвід педагогічного колективу ("Методичні підходи до організації роботи з обдарованою молоддю", Бистрицька Н. А.) та власні напрацювання з цього питання ("Використання ІКТ у роботі з обдарованими учнями", Скригун О. А.).
Для себе учасники заходу переконалися у правильності обраного шляху в роботі зі здібними учнями, ознайомилися з цікавим психологічним інструментарієм.

пʼятницю, 20 березня 2015 р.

Ще раз про любов до мови...

Кошель Юлія і Ценова Анастасія стали учасниками конкурсу "За що я люблю українську мову", який організувала районна газета "Нива". Присвячений конкурс 201-річниці з дня народження Великого Кобзаря. На жаль, учасниківвід нашого закладу виявилося не так і багато, але дівчатка і вдвох довели, що в нашій школі мову люблять і знають. Про це свідчать і підсумки Конкурсу: їх творчі роботи увійшли до числа кращих.
Дякуємо творчим наставникам Івашині Галині Миколаївні та Бистрицькій Наталії Анатоліївні!


У НАС – НЕ ПРОСТО «АИСТЫ», А «ЛЕЛЕКИ», «ЧОРНОГУЗИ», «БУЗЬКИ», «БУСЛИ»!

Юлія КОШЕЛЬ, учениця 9 класу Богданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

За що я люблю українську мову? За те, що вона – неповторна і багата. Неповторна у своєму кличному відмінку, в літері «ґ», а багата – своєю синонімічною розкішшю. Наприклад, синоніми до слова «говорити» у «Словнику українських синонімів» Олекси Вусика розмістилися аж на шести сторінках! Завдяки такому розмаїттю у нас не виникає плутанини. Замість «открыть» ти можеш «відчинити» (двері), «розгорнути» (зошит), «відкоркувати» (пляшку), «розплющити» (очі), «відімкнути» (двері). Коли нам треба щось «заключать», ми «беремо в лапки» («заключать в кавычки»), «одружуємося» («заключать брак»), «ув’язнюємо» («заключать в тюрьму»), «укладаємо договір» («заключать соглашение»).
Ще ми вміємо «уявити», «відрекомендувати», «презентувати», а не лише «представить».
Можна не просто «шутить», а «жартувати», «кепкувати», «глузувати», «насміхатися», «шуткувати», «сміхотворити», «скалозубити». І у нас – не просто «аисты», а «лелеки», «чорногузи», «бузьки», «бусли».
Не виникає плутанини з «маслом», бо малюємо ми олійними фарбами, салати заправляємо за-
пашною соняшниковою олією, хліб мастимо вершковим маслом, а для машини використовуємо мастило. Дивуюся, як у мові тонко передано найяскравіші ментальні риси
українців. Наприклад – працелюбність. Шість днів працюємо, а на сьомий — у неділю — відпочиваємо. Не можна цього дня «ділати» чи «діяти», тому і наступний за ним
день у нас — по-не-ділок. А наші сусіди нічого не роблять – «не ділають» – цілий тиждень («неделя»)!
************************************
НАША «ВЕСЕЛКА» ЗВЕСЕЛЯЄ, А «СВІТАНОК» – СВІТЛО НЕСЕ

Анастасія ЦЕНОВА, учениця 10 класу Богданівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Дозвольте й мені поділитисяз читачами кількома спостереженнями на користь нашої солов’їної мови. Ми милуємося не «радугой», а «веселкою», яка звеселяє, приносить радість. Завжди прагнемо повернутися не на «Родину», а на «Батьківщину», до батьківської домівки, і є патріотами своєї «країни» (тобто, рідного краю), а не «страны». Ми не «улыбаемся» (не тягнемо «лыбу»), а посміхаємось (даруємо іншим сміх, радість). Кожному з нас хочеться, щоб удома і скрізь було не «уютно», а затишно, тобто тихо, «за тишею».
У світі є люди не «сумасшедшие», а божевільні (вільні від Бога).
Одружившись, ми стаємо не «супругами» (в одній упряжці тягнучи сімейні проблеми), а «подружжям» (друзями, які йдуть рука об руку, поруч).
Щоб зупинити час, ми робимо не «фотографии», а «світлини» (тим самим увічнюючи світлі миті життя). Усім, мабуть, подобається, коли бажають не «приятного аппетита», а «смачного», адже саме цього заради смачненького й сідаємо до столу. І хочемо зустрічати не «рассвет», а «світанок», тобто пробудження сонця, яке несе світло у світ.
Кожен школяр кладе до ранця «зошит» (тобто «зшиток»), а не «тетрадь» («тетра» – чотири, аркуш, поділений на чотири частини), «підручник» (книжку, яку зазвичай носили й носять під рукою), а не «учебник» А ще у нас є «водограй», «свічадо», «люстерко»...
Дякую організаторам за конкурс, за можливість «пограти» словами і вкотре переконатися у красі
й мелодійності нашої мови. 

четвер, 19 березня 2015 р.

З Шевченком - по життю

Упродовж дня вчителі та учні школи читали твори Великого Тараса. Проникливо, щиро намагалися передати настрій твору і власні відчуття. Хто підготував кілька рядків, хто повторив вивчене раніше, а хто відкрив для себе Шевченка самостійно. І кожний такий твір звучав по-особливому.
Щиро вдячні усім, хто приєднався не просто до флешмобу, а до всієї України.
Приємно вразили учні 6 класу вибором поезій і майстерністю виконання.
 Не можна не відзначити майстерність і виразність читання віршів Денежним Андрієм, Федотовою Катериною, Арушанян Анастасією, Кривицькою Тетяною.
Учасники флешмобу познайомилися не лише з творами Шевченка, а й з книжковою виставкою, ілюстраціями, створеними учнями до творів Великого Кобзаря.